ВЗАЄМОДІЯ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЗІ СЛІДЧИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ЗЛОЧИНІВ ПОВ’ЯЗАНИХ З КОЛАБОРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Summary

У статті досліджується проблема воєнних злочинів та злочинів, пов’язаних з колабораційною діяльністю, а також взаємодія оперативних підрозділів зі слідчими підрозділами Національної поліції України під час їх розслідування. Проаналізовано нормативно-правові засади, що регулюють розслідування воєнних злочинів, зокрема положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду та Женевських конвенцій, і визначено ключові принципи ведення таких процесів, які забезпечують незалежність, неупередженість, об’єктивність та ефективність розслідування. У статті визначено поняття воєнного злочину як грубого порушення законів і звичаїв війни та охарактеризовано основні категорії таких діянь, зокрема умисні вбивства цивільного населення, катування, мародерство та напади на цивільні об’єкти.

Проаналізовано практичні аспекти розслідування воєнних злочинів в умовах повномасштабної війни росії проти України. Визначено, що ефективність розслідування таких злочинів значною мірою залежить від налагодженої взаємодії оперативних та слідчих підрозділів, яка передбачає узгодженість завдань, координацію дій, обмін інформацією та комплексне використання повноважень, методів і засобів кожного суб’єкта.

У статті проаналізовано організаційно-правові механізми взаємодії, зокрема процесуальну координацію з боку слідчих органів, що забезпечує належне виконання доручень оперативних підрозділів, а також визначено специфіку цих відносин, яка полягає у відсутності прямого адміністративного контролю та необхідності формування партнерських відносин. Досліджено роль оперативних підрозділів у зборі та аналізі інформації про осіб, причетних до воєнних злочинів та колабораційної діяльності, а слідчих підрозділів – у процесуальному керівництві та забезпеченні належності і допустимості доказів для судового розгляду.

У статті визначено, що успішність розслідування залежить від професійної підготовки кадрів, знання міжнародного гуманітарного права, кримінального процесу та сучасних технологій збору доказів, а також від здатності правоохоронних органів діяти у складних умовах воєнного стану, відновлювати довіру населення та забезпечувати правовий захист свідків. Узагальнено, що взаємодія оперативних та слідчих підрозділів є системною, організованою та спрямованою на швидке, повне й неупереджене встановлення обставин злочинів, осіб, винних у їх вчиненні, та забезпечення належної доказової бази для національного та міжнародного судового розгляду.