ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТЕЙ АБО КРИЗИ

Summary

У статті досліджуються  особливості моделювання цифрової трансформації державного сектора економіки в умовах невизначеності та кризових явищ. Обгрунтовано, що сучасне соціально-економічне середовище   характеризується високою турбулентністю , нелінійністю та  посиленням зовнішніх шоків, що суттєво обмежує застосовність традиційних детермінованих моделей управління.  Показано, що цифрова трансформація державного сектора є не лише  інструментом підвищення ефективності публічних послуг , а й ключовим фактором забезпечення стійкості  економічної системи та національної  безпеки.

Метою дослідження є  розробка концептуальних підходів до моделювання процесів цифрової трансформації державного сектора, орієнтованих забезпечення адаптивності та стійкості за умов кризи . Методологічну основу складають системний  підхід,  сценарний аналіз, економетричне та структурно- функціональне   моделювання, а також методи аналізу складних динамічних  систем.

У роботі обгрунтовано необхідність переходу від лінійних та статичних моделей до гібридних, адаптивних та інтелектуальних моделей, здатних враховувати різні види невизначеності : інформаційну, параметричну,  структурну та  поведінкову. Запропоновано концептуальну модель цифрової трансформації державного сектора , що включає вхідні параметри, механізми   трансформації, моделюючий контур, систему зворотних зв'язків та результуючі показники  ефективності.

Особливу увагу приділено використанню   стохастичних моделей,  агенто-рієнтованого підходу, методів штучного інтелекту та аналізу великих даних, а також впровадженню принципів data-driven  governance. Доведено , що ефективне моделювання  в умовах кризи має грунтуватися на принципах адаптивності, міждисциплінарності та орієнтації на коротко- та середньострокові  прогнози.

Отримані результати мають теоретичне та практичне значення та можуть бути використані при  розробці стратегій цифрової трансформації  державного сектора, а також для формування антикризової політики . Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку інтегрованих  моделей, які враховують інституційні, технологічні та соціально - економічні фактори в умовах високої  невизначеності.