МОНОПОЛЬНИЙ ПРИБУТОК ТА ВІДНОСИНИ ПРИВЛАСНЕННЯ В ЕПОХУ ЦИФРОВОГО КАПІТАЛІЗМУ

Summary

У статті досліджено природу монопольного прибутку та механізми відносин привласнення в умовах цифрового капіталізму з урахуванням якісних трансформацій, спричинених розвитком цифрової економіки. Розглянуто традиційні мікроекономічні підходи до вимірювання ринкової влади, які здебільшого фіксують кінцевий результат ринкового обміну та залишають поза увагою приховані інструменти вилучення додаткової вартості, що зумовлює необхідність оновлення концептуальної бази дослідження. Розроблено комплексну модель монопольного привласнення, що відображає повний цикл відтворення ринкової влади: від локального рівня виробництва до виникнення глобальних соціально-економічних дисбалансів та формування відповідних механізмів державного антимонопольного втручання. Установлено, що сучасний монопольний прибуток є інституційною закономірністю, що відтворюється через концентрацію ринкової влади, побудову бар’єрів входу, монопольного ціноутворення та стратегічного реінвестування у збереження ринкової влади. На основі статистичних даних шести провідних технологічних корпорацій, сукупний дохід яких у 2025 р. перевищив 2,15 трлн дол. США, систематизовано форми привласнення надприбутку: дивіденди, зворотний викуп акцій, трансферне ціноутворення, роялті та лобіювання. Виявлено, що в епоху технологічних екосистем (Big Tech) класична цінова парадигма доповнюється якісно новими формами вилучення вартості. Оскільки граничні витрати та номінальна ціна багатьох цифрових послуг прямують до нуля, базовими джерелами надприбутків стають поведінковий надлишок (рента даних), цифрова (інфраструктурна), технологічна та мережева рента.  Обґрунтовано пропозиції щодо модернізації державного антимонопольного регулювання шляхом переходу до структурного контролю цифрових екосистем, забезпечення їхньої інтероперабельності, заборони превентивних поглинань стартапів та запровадження новітніх податків на цифрові послуги.