ТЕОРЕТИКО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕОХРОНОСТРУКТУРНИХ ПРОЦЕСІВ У СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Summary

У статті наголошено на важливості суспільно-географічного аналізу часової організації геопросторових процесів для оптимізації функціонування інфраструктури, планування розвитку територіальних систем. Зазначено недостатнє висвітлення в українському географічному дискурсі проблематики часової географії. Вказано на потребу систематизації наявного поняттєво-термінологічного апарату на позначення геохроноструктурних процесів. На основі лінійної та циклічної концепцій часу здійснено поняттєво-термінологічний аналіз та типологію геохроноструктурних процесів. За критерієм генезису та функціональної активності виокремлено минулі, сучасні та майбутні, за тривалістю – довго-, середньо- та короткотермінові процеси. Визначено головні терміни, які вживають на позначення часових інтервалів (ера, епоха, період, стадія, момент, доба) та змістові особливості їхнього використання. Проаналізовано терміносистему циклічних і ритмічних геохронопросторових процесів (природно-ресурсний цикл, технологічний цикл, цикл життєдіяльності людини, етногенетичний цикл, цикл глобальної політики, економічний цикл). Наголошено на полідисциплінарності поняття “цикл”. Розкрито зв’язок між циклічністю та ритмічністю геопросторових суспільних процесів. Простежено залежність між темпоральністю та інерційністю геопростору, який позначають такі поняття: “часовий лаг”, “темпоральний розрив”, “структурна інерція хронотопу”, “хронологічна глибина регіону”. Зроблено висновок, що активне запровадження в український суспільно-географічний дискурс геохроноструктурної термінології відображає трансформацію географічної науки в умовах постмодерної парадигми: перехід від географії місць до географії подій.