ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГІРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ: МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

Summary

У статті досліджено теоретико-методологічні засади та практичні аспекти реалізації інноваційного потенціалу гірських територій України з метою забезпечення їхньої соціально-екологічної стійкості, що є критично важливим в умовах сучасних глобальних викликів та євроінтеграційних процесів. Розглянуто специфіку гірських регіонів як складних соціо-еко-економічних систем, де туристична привабливість і економічна життєздатність громад безпосередньо залежать від збереження унікального природного капіталу та біорізноманіття. Досліджено структуру інноваційного потенціалу, яка охоплює не лише технологічні рішення у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективної гостинності, а й організаційні нововведення, такі як етно-гастрономічні кластери, цифрові екосистеми управління турпотоками та моделі соціального підприємництва. Установлено, що ключовим бар'єром для сталого розвитку цих територій є суперечність між традиційними методами екстенсивного природокористування та необхідністю впровадження принципів «зеленої» економіки, що вимагає розробки адаптивних організаційно-економічних механізмів.  Розглянуто роль цифровізації як інструменту моніторингу антропогенного навантаження на високогірні екосистеми та засобу популяризації автентичної культурної спадщини через сучасні інформаційні платформи.