ІНСТИТУЦІЙНА ПАСТКА ВИЖИВАННЯ В ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ: НЕЛІНІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ

Summary

У статті досліджується проблема моделювання траєкторій економічного зростання через призму латентних детермінант соціально-економічного розвитку. В умовах системних криз соціальна архітектура зазнає трансформації, що проявляється у різкому посиленні бондингового соціального капіталу як механізму виживання. Метою роботи є емпірична перевірка існування «інституційної пастки виживання» в транзитивній економіці України за допомогою інструментарію порогової векторної авторегресії (TVAR).  Емпіричну базу склали показники за 2004–2024 рр., до яких застосовано метод головних компонент (PCA) для формування інтегральних індексів та фільтр Ходріка-Прескотта для виділення циклічної компоненти бондингу. Ідентифіковано оптимальний структурний поріг (γ = 0.0687), що дозволив розмежувати макроекономічну динаміку на режими «Системної стійкості» та «Бондингового дисбалансу».  На основі аналізу ортогоналізованих функцій імпульсного відгуку (OIRF) доведено асиметричну реакцію економіки на інституційні шоки. Встановлено, що в умовах системної стійкості позитивний шок формальних інститутів генерує класичний «J-ефект» - тимчасовий «шок комплаєнсу» із подальшим виходом на траєкторію відновлення. Натомість у стані надмірної закритості суспільства реформи втрачають ефективність, провокуючи екстремальну макроекономічну волатильність та стагнацію. Доведено, що гіпертрофований бондинг діє як тактичний амортизатор кризи, але стратегічно формує пастку, блокуючи дію реформ. Зроблено висновок про необхідність концептуального оновлення підходів до управління випереджуючим розвитком шляхом подолання інституційних бар'єрів та стимулювання інклюзивної соціальної згуртованості.