СИНДРОМ ВІДКЛАДЕНОГО ЖИТТЯ У МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Summary

У статті досліджено психологічні особливості та механізми формування синдрому відкладеного життя у молоді в умовах воєнного стану. На основі емпіричних даних виявлено взаємозв’язок між почуттям провини вцілілого, фаталізмом та деформацією часової перспективи особистості. Доведено, що домінуючим проявом синдрому є поведінкове відкладання ключових життєвих етапів (створення сім’ї, професійна реалізація, довгострокове планування), що підкріплюється емоційним «заморожуванням» та екстернальним локусом контролю. Встановлено статистично значущий зв'язок між ірраціональною провиною вцілілого та свідомим обмеженням життєвої активності, що визначено як «невротичний аскетизм». Виявлено специфічний екзистенційний розрив між наявністю життєвих цілей у майбутньому та тотальним знеціненням процесу життя у теперішньому. Запропоновано комплексні напрямки психологічної корекції, спрямовані на відновлення суб’єктності та адаптацію до життя в умовах невизначеності. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності психологів для розробки програм підвищення резильєнтності молоді в кризових умовах.