ГЛЮКОКОРТИКОЇДІНДУКОВАНИЙ ОСТЕОПОРОЗ: СТАН ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Summary

Глюкокортикоїдіндукований остеопороз (ГІО) є найпоширенішим типом вторинного остеопорозу, що розвивається внаслідок тривалого або високодозового застосування глюкокортикостероїдів і становить серйозну медико-соціальну проблему. Патогенез ГІО зумовлений багатофакторними порушеннями регуляції ремоделювання кісткової тканини, включаючи пригнічення остеобластичної активності, підвищення остеокластичної резорбції, порушення Wnt/β-catenin сигнального шляху, зниження синтезу кісткового матриксу та розвиток вторинного гіпокальціємічного стану через зниження кишкової абсорбції кальцію і збільшення його ниркових втрат. Клінічно ГІО характеризується безсимптомним початком і прогресуючим зниженням мінеральної щільності кісткової тканини, що може виникати вже протягом перших місяців лікування. Хворі, які отримують глюкокортикостероїди, мають підвищений ризик остеопоротичних переломів, зокрема тіл хребців та шийки стегна, що призводить до інвалідизації та погіршення якості життя. Діагностика ґрунтується на денситометрії, оцінці факторів ризику, визначенні рівня вітаміну D, кальцію, маркерів ремоделювання кісткової тканини та використанні алгоритмів оцінки ризику переломів. Основними напрямами профілактики є мінімізація дози глюкокортикостероїдів, адекватне забезпечення кальцієм і вітаміном D, призначення антиостеопоротичної терапії. Ефективними препаратами є бісфосфонати, деносумаб, терипаратид та інші остеоанаболічні засоби. Перспективи лікування включають розробку нових таргетних агентів, що модулюють кістковий метаболізм, та індивідуалізацію терапії з урахуванням генетичних та метаболічних предикторів ризику. Врахування сучасних знань про патогенез ГІО та раннє виявлення пацієнтів із високим ризиком дозволяє оптимізувати профілактику переломів і підвищити безпечність тривалого застосування глюкокортикостероїдів.