ПРОБЛЕМА РЕЦИДИВУЮЧОГО КАНДИДОЗНОГО ВУЛЬВОВАГІНІТУ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД

Summary

Рецидивуючий кандидозний вульвовагініт (РКВВ) є однією з найпоширеніших і клінічно важливіших форм опортуністичних мікозів у жінок репродуктивного віку, що характеризується частими рецидивами, значним погіршенням якості життя та труднощами у досягненні стійкої ремісії. Стаття присвячена систематизації сучасних наукових знань про етіологію, епідеміологію, імунопатогенез, механізми резистентності до протигрибкових препаратів, а також новітні підходи до діагностики та лікування РКВВ. Особлива увага приділяється ролі Candida albicans та non-albicans Candida у виникненні рецидивуючого перебігу, значенню кандидалізину як ключового чинника епітеліальних ушкоджень та запальної реакції, а також феномену функціональної анергії нейтрофілів у вагінальному мікросередовищі [4,5,6]. Було проаналізовано внесок дисбіозу вагінального мікробіому, порушень реакції Th17/Th1, генетичних предикторів та супутніх метаболічних факторів у підтримці хронічних запалень та повторному заселенню слизової оболонки грибками роду Candida [1,4,5]. Було узагальнено інформацію щодо сучасної лабораторної діагностики, зокрема  мікроскопії, культуральному дослідженню, визначенню чутливості до антимікотиків, ПЛР-діагностики та ідентифікації за допомогою MALDI-TOF [1, 3,6]. Окремо розглядаються можливості застосування нових препаратів - отесеконазолу та ібрексафунгерпа - у пацієнток з резистентними формами захворювання, а також перспективи імунотерапії та вакцинальної профілактики [4,5,6]. У роботі використовувалися методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння сучасних літературних джерел, що дозволило створити цілісну картину РКВВ, як міждисциплінарної проблеми сучасної інфектології, гінекології та клінічної мікології.