СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВОСУДДЯ, СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ТА СУДОВОГО САНКЦІОНУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.36074/grail-of-science.21.08.2026.012Keywords:
правосуддя, діяльність судових органів, судово-владні відносини, судова влада, судовий контроль, судове санкціонування, судочинство, судовий спір, слідчий суддя, суд, судовий захист справедливістьSummary
У статті здійснено дослідження, яке обумовлено відсутністю єдності в розумінні сутності та змісту таких явищ, як правосуддя, судовий контроль, судова влада. Висвітлено нормативно-правовий та теоретико-методологічний підходи до розуміння вказаних дефініцій. Метою статті є розкриття правової природи правосуддя, судового контролю та судового санкціонування у кримінальному процесі, встановлення їхніх спільних і відмінних рис, а також побудова теоретичної моделі їхнього функціонального співвідношення на різних стадіях кримінального провадження. Констатовано, що судова влада, як самостійна складова державної влади, розкривається через її специфічну функцію - правосуддя, яка здійснюється спеціальними органами державної влади - судами, акти яких забезпечуються авторитетом держави, зокрема через конституційне закріплення гарантій обов’язковості виконання судових рішень та його державної забезпеченості у визначеному законом порядку. У кримінальному процесуальному контексті правосуддя є вищою і підсумковою формою реалізації судової влади. Воно характеризується низкою специфічних ознак, таких як вирішення спору про право по суті, особлива процесуальна форма, остаточність рішень. Встановлено, що на стадії досудового розслідування судовий контроль є ключовою запорукою захисту прав людини. За своєю суттю судовий контроль - це діяльність слідчого судді, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження прав і свобод людини під час досудового розслідування, а також у розгляді скарг на дії, рішення чи бездіяльність органів розслідування та прокуратури. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що судовий контроль за процесуальним примусом має бути «своєчасним та глибоким» (справа «Мерчіч проти Хорватії»). Доведено, що судовий контроль за часом здійснення, можна поділити на дві основні частини: перша – це наступний (ретроспективний) контроль - перевірка законності вже вчинених дій або ухвалених рішень (розгляд скарг на затримання особи без ухвали слідчого судді, скарг на закриття кримінального провадження); друга - попередній (превентивний) контроль - оцінка законності запланованих процесуальних дій, які пов'язані із суттєвим обмеженням прав людини. Саме цей аспект контролю становить суть судового санкціонування. Встановлено, що судове санкціонування - це владна діяльність слідчого судді з розгляду клопотань органів досудового розслідування та надання офіційного дозволу на проведення процесуальних дій чи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які обмежують конституційні права громадян (запобіжні заходи, обшук житла, проведення негласних слідчих (розшукових) дій). На підставі аналізу законодавства, практики Верховного Суду, стандартів Європейського суду з прав людини сформульовано висновки про те, що категорії «правосуддя», «судовий контроль» та «судове санкціонування» перебувають у відносинах системної ієрархії: санкціонування як контрольний інструмент забезпечує дотримання процесуальних стандартів доказування, що є обов'язковою передумовою ухвалення законного й справедливого остаточного рішення суду.Downloads
Downloads
License
Copyright (c) 2026 Вишневська Марина Михайлівна
References
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. (2020). Відомості Верховної Ради України, (30), ст. 141. (Поточна редакція від 01.01.2020). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02 червня 2016 р. № 1402-VIII. (2016). Відомості Верховної Ради України, (31), ст. 545. (Поточна редакція від 04.06.2025). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
Конституційний Суд України. (1997). Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 14 жовтня 1997 року № 44-з. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vz44u710 -97#Text
Конституційний Суд України. (2003). Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінальн о- процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710 -03#Text
Малишев, Б. В. (2009). Правосуддя і судова правотворчість. В В. С. Бігун (Ред.), Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія (с. 123–145). Бібліотека Міжнародного часопису «Проблеми філософії права».
Нор, В. Т. (Голова редкол.). (2020). Велика юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 19: Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвокатура. Нац. акад. прав. наук України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Нац. юрид. ун- т ім. Ярослава Мудрого.
Булкат, М. С. (2019). Теоретико-правові засади судової влади: сучасний концепт (Дис. д-ра юрид. наук). Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, Київ.
Полюхович, О. І. (2016). Співвідношення функції правосуддя та судового контролю при здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій: питання теорії та практики. Публічне право, (2), 166–173. http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2016_2_24.1
Макаренко, Н. К. (2015). Актуальні проблеми державного контролю за дотриманням прав і свобод особи у сфері кримінального судочинства. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ, (2), 114–123. nbuv.gov.ua
Плахотнік, О. В. (2019). Рішення Європейського суду з прав людини як обов’язковий елемент судового контролю у кримінальному провадженні. Криміналістика і судова експертиза, (64), 284–294. http://nbuv.gov.ua/UJRN/krise_2019_64_29
Бєлоусов, Ю., Венгер, В., Орлеан, А., Крапивін, Є., Шапутько, С., & Яворська, В. (2020). Роль слідчого судді у кримінальному провадженні: аналітичний звіт за результатами дослідження 2019–2020 роки (Ю. Бєлоусов, Ред.). Міжнародний фонд «Відродження». https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2020/05/rol_slsuddya_web-2.pdf
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. (2013). Відомості Верховної Ради України, (9–10, 11–12, 13), ст. 88. (Поточна редакція від 21.07.2026). https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/4651-17#Text
Європейський суд з прав людини. (2016). Справа «Мерчіч проти Хорватії» від 24 травня 2016 р. (Заява № 52361/12). http://coe.int
Європейський суд з прав людини. (1990). Справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 р. (Заяви № 12244/86, № 12245/86, № 12383/86). coe.int
Верховний Суд. Касаційний кримінальний суд. (2018). Постанова Верховного Суду у справі № 237/1459/17 від 23 травня 2018 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. http://court.gov.ua
Європейський суд з прав людини. (2003). Справа «Смірнови проти Росії» від 24 липня 2003 р. (Заяви № 46133/99, № 48183/99). Офіційний вісник України, (44), 136.
Європейський суд з прав людини. (2006). Справа «Волохи проти України» від 02 листопада 2006 р. (Заява № 23543/02). База даних «HUDOC». https://zakon.rada.gov.ua/go/974_138
Верховний Суд. Касаційний кримінальний суд. (2020). Постанова Верховного Суду у справі № 487/5685/19 від 22 жовтня 2020 року. Єдиний державний реєстр судових рішень. http://court.gov.ua
Downloads
How to Cite
Issue
Section
