Владислав Віталійович Савельєв; Сергій Олександрович Бичков

doi:10.36074/grail-of-science.21.08.2026.039

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ СИНДРОМУ МІРІЗЗІ ЗА КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНИМИ ПІДТИПАМИ: ПЕРЕВАГИ ЗАПРОПОНОВАНИХ ОПЕРАТИВНИХ СПОСОБІВ

Authors

Владислав Віталійович Савельєв Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна https://orcid.org/0009-0000-3557-0423
Сергій Олександрович Бичков Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна https://orcid.org/0000-0001-5413-3536

DOI:

https://doi.org/10.36074/grail-of-science.21.08.2026.039

Keywords:

синдром Міріззі, IА тип, IВ тип, клініко-морфологічна класифікація, віддалені результати, субтотальна холецистектомія, пластика холедоха, гепатикоєюноанастомоз, GSRS

Summary

Мета - оцінити віддалені результати диференційованого лікування синдрому Міріззі (СМ) за клініко-морфологічними підтипами. Якість життя та вираженість гастроінтестинальних симптомів оцінювали за допомогою шкали Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS). Опитування проводили до операції та через 1, 2 та 3 роки після оперативного втручання; у віддаленому опитуванні взяли участь приблизно 2/3 пацієнтів. До операції середній показник Gastrointestinal Symptom Rating Scale становив 4,0 бала при синдромі Міріззі IA типу, 5,0 бала при синдромі Міріззі IB типу та 6,0 бала при синдромі Міріззі IIA та IIB типів. Через 1 та 2 роки показники становили приблизно 2,5 бала після лапароскопічних втручань, 3,0 бала після традиційних відкритих методик та 2,0-2,5 бала після запропонованих авторських методик. Через 3 роки у групах запропонованих методик показник додатково знизився приблизно на 0,5 бала. За даними віддалених спостережень при синдромі Міріззі IВ типу частота стриктур та холангітів становила в основній групі 3,8% проти 10,5% у групі контролю; при синдромі Міріззі IIA типу у основної малоінвазивної групи (n=37) стриктура становила 2,7% проти 15,8% у групі контролю, холангіт - 5,4% проти 15,8%, жовчовивідна нориця - 2,7% проти 10,5%. Після авторської реконструкції при синдромі Міріззі IIB типу стриктури та холангіту не зареєстровано. Отримані результати свідчать про доцільність виділення клініко- морфологічних підтипів синдрому Міріззі для диференційованого вибору хірургічної тактики та демонструють перспективність застосування малоінвазивних і розроблених авторських методик. Водночас для підтвердження отриманих результатів необхідні подальші дослідження на більшій вибірці пацієнтів.

Downloads

PDF

Downloads

Download data is not yet available.

License

References

Bychkov, S. O., & Saveliev, V. V. (2024). Можливості малоінвазивних технологій у хірургічному лікуванні синдрому Міріззі І типу. Харківська хірургічна школа, (2–3), 55–60. https://doi.org/10.37699/2308-7005.2-3.2024.092.

Gonzalez-Urquijo, M., Gil-Galindo, G., & Rodarte-Shade, M. (2020). Mirizzi syndrome from type I to Vb: A single center experience. Turkish Journal of Surgery, 36(4), 399 –404. https://doi.org/10.47717/turkjsurg.2020.4676.

Lai, W., Yang, J., Xu, N., Chen, J. H., Yang, C., & Yao, H. H. (2022). Surgical strategies for Mirizzi syndrome: A ten-year single center experience. World Journal of Gastrointestinal Surgery, 14(2), 107–119. https://doi.org/10.4240/wjgs.v14.i2.107.

Nag, H. H., & Nekarakanti, P. K. (2020). Laparoscopic versus open surgical management of patients with Mirizzi’s syndrome: A comparative study. Journal of Minimal Access Surgery, 16(3), 215–219. https://doi.org/10.4103/jmas.JMAS_33_19.

Nassar, A. H. M., Nassar, M. K., Gil, I. C., Ng, H. J., & Yehia, A. M. (2021). One -session laparoscopic management of Mirizzi syndrome: Feasible and safe in specialist units. Surgical Endoscopy, 35(7), 3286–3295. https://doi.org/10.1007/s00464 -020-07765-4.

Senra, F., Navaratne, L., Acosta, A., & Martínez -Isla, A. (2020). Laparoscopic management of type II Mirizzi syndrome. Surgical Endoscopy, 34(5), 2303 –2312. https://doi.org/10.1007/s00464-019-07316-6.

Павук, Ф. М. (2021). Якість життя пацієнтів із синдромом Mirizzi після хірургічного лікування. Клінічна хірургія, 88(1–2), 69–72. https://doi.org/10.26779/2522- 1396.2021.1-2.69.

Bychkov, S., & Savelyev, V. (2026). Technological aspects of hepaticojejunostomy application in the treatment of Mirizzi syndrome type II. Eastern Ukrainian Medical Journal, 14(1), 223–230. https://doi.org/10.21272/eumj.2026;14(1);223 -230.

Revicki, D. A., Wood, M., Wiklund, I., & Crawley, J. (1998). Reliability and validity of the Gastrointestinal Symptom Rating Scale in patients with gastroesophageal reflux disease. Quality of Life Research, 7(1), 75–83. https://doi.org/10.1023/A:1008841022998.