ХАРАКТЕР ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ У ПРАЦІ М. ЛУЧКАЯ «GRAMMATICA SLAVO-RUTHENA»
DOI:
https://doi.org/10.36074/grail-of-science.02.10.2026.023Keywords:
Михайло Лучкай, новолатинська мова, лексичні особливості, «Граматика А слов’яно-руська»Summary
У статті досліджено лексичні особливості новолатинської мови, яку відомий , закарпатський культурний діяч, священник і мовознавець Михайло Лучкай використав для написання теоретичної частини підручника рідної мови. Значну увагу приділено причинам, які змусили автора для написання граматики застосувати латинську мову, що, як відомо, вже протягом багатьох століть зараховувалась до так званих «мертвих мов». Вихід у світ цієї друкованої граматики у 1830 р. свідчить про активне використання латинської мови в освітній сфері навіть на початку ХІХ ст.Downloads
Downloads
Download data is not yet available.
References
Возняк, М. (1910). Студії над Галицько-українськими граматиками ХІХ ст. Записки З Наукового товариства ім. Шевченка, 90, 80–92.
Гаджега, В. (1928). Михайло Лучкай: Житєпис і твори. Науковий збірник товариства «Просвіта», 6, 1–128.
Лучкай, М. (1989). Граматика слов’яноруська (П. М. Лизанець & Ю. М. Сак, Пер.). І Наукова думка.
Lutskay, M. (1830). Grammatica slavo-ruthena. Typis Reg. Universitatis Pestiensis. І
Шелепець, Й. (1973). Відгук Михайла Лучкая у Маркіяна Шашкевича. Дукля, (3), 60–62. И