КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ МІЖ ТЯЖКІСТЮ ПЕРЕБІГУ ДИФТЕРИТИЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТА БІОХІМІЧНОЮ БУДОВОЮ ЕКЗОТОКСИНУ

Summary

Дифтерія залишається актуальною проблемою охорони здоров’я, незважаючи на наявність ефективної вакцинації, через неповне охоплення щепленнями, політико-економічні кризи, міграційні процеси та порушення епіднагляду. Ключовим фактором тяжких форм захворювання є дифтерійний екзотоксин (CDT), який продукується Corynebacterium diphtheriae. CDT складається з каталітичного фрагмента А, рецептор-зв’язувального та транслокаційного фрагмента В. Молекулярні механізми токсину включають зв’язування з HB-EGF, ендоцитоз, транспортування А-фрагмента у цитозоль та блокування синтезу білка шляхом ADP-рибозилювання EF-2, що призводить до апоптозу клітин і розвитку системних ускладнень. Проведений аналіз літератури, епідеміологічних даних та експериментальних досліджень показав, що структурно-генетична варіабельність токсину визначає тяжкість перебігу дифтерії. Штами з інтактним каталітичним доменом та активною експресією tox-гена продукують високі концентрації функціонального токсину, що асоціюються з тяжкими ураженнями серця, нирок та нервової системи. Натомість штами з мутаціями у tox-гені або В-домені можуть демонструвати легкий або нетиповий перебіг інфекції, навіть при наявності гена. Отримані дані підкреслюють важливість молекулярного моніторингу токсигенних штамів для прогнозування тяжкості перебігу хвороби та оптимізації клінічної картини хвороби. Дослідження встановлює потенційний кореляційний зв’язок між біохімічною будовою екзотоксину та клінічними проявами дифтерії.