ІННОВАЦІЙНІ ЕКОСИСТЕМИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Summary

У статті досліджено теоретичні засади формування та розвитку інноваційних екосистем в умовах цифрової трансформації економіки, а також визначено їхню структуру, механізми функціонування, економічні результати, ключові ризики та пріоритетні завдання щодо їх подолання. Обґрунтовано, що перехід до цифрової економіки змінює логіку створення інновацій і вартості від ієрархічних організаційних моделей до мережевих, відкритих та платформних екосистем, у межах яких інновації виникають завдяки взаємодії бізнесу, стартапів, дослідницьких центрів, державних інституцій, цифрових платформ та інших учасників.  Уточнено відмінності екосистем від кластерів і організаційних мереж, підкреслюючи їхню сутність як взаємозалежної системи створення інноваційного продукту, що ґрунтується на комплементарності учасників, модульності та спільних правилах взаємодії.  Розкрито механізми створення інновацій через відкриті інновації, ко-інновацію, обмін знаннями, даними, технологіями та мережеві ефекти. Визначено, що роль цифрової інфраструктури полягає у зниженні трансакційних витрат і прискоренні дифузії технологій. Обґрунтовано, що економічними ефектами інноваційних екосистем є підвищення продуктивності, інноваційності, розвиток підприємництва, формування нових ринків і бізнес-моделей. Практичні аспекти проілюстровано на прикладі державної екосистеми “Дія” як національної платформної моделі, що інтегрує державу, бізнес і громадян та стимулює створення комплементарних цифрових сервісів. Наголошено на ризиках функціонування інноваційних екосистем, а саме: концентрації ринкової влади платформ, залежності від достовірності даних, асиметрії доступу до даних, інституційних бар’єрах. Пріоритетними напрямами подолання обмежень екосистем визначено активну державну конкурентну політику, ефективне управління даними, адаптивне регулювання тощо.