ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ СТАЦІОНАРНОГО ДОГЛЯДУ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ У КОНТЕКСТІ ПРИНЦИПІВ ЗЕЛЕНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Summary

Актуальність. Потреба в соціальній реабілітації осіб з інвалідністю зростає внаслідок старіння населення, поширення хронічних станів та воєнних наслідків, що посилюють соціальну ізоляцію, втрату автономності й ризики психоемоційного виснаження. Стаціонарні відділення догляду залишаються важливою ланкою системи соціальних послуг, однак їхні програми мають оцінюватися на основі вимірюваних результатів. Мета роботи – оцінити ефективність соціально-реабілітаційних заходів у стаціонарному відділенні догляду за індикаторами соціальної адаптації, емоційного стану, відчуття підтримки та мотивації до участі у реабілітаційних активностях.  Методи. Використано аналіз документів, спостереження, експертні інтерв’ю, анкетування підопічних (модельна вибірка n=20) та описову статистику (частоти, відсотки), а також порівняння показників «до/після» участі у комплексних активностях (групові заняття, дозвілля, арт- і музикотерапевтичні практики, консультаційна підтримка). Результати. За більшістю індикаторів зафіксовано домінування високих рівнів адаптації: задоволеність умовами проживання – 70%, почуття соціальної підтримки – 65%, емоційна стабільність – 60%, мотивація до участі у заходах – 75%. Низькі рівні траплялися у 5–10% відповідей. Порівняльний аналіз «до/після» продемонстрував узгоджене покращення за всіма ключовими шкалами на 25 відсоткових пунктів: позитивний емоційний стан зріс з 45% до 70%, активність у спілкуванні – з 40% до 65%, самооцінка – з 50% до 75%, відчуття підтримки – з 55% до 80%, мотивація – з 60% до 85%. У перерахунку на підгрупу повторного опитування (n=10) це відповідає приросту приблизно на дві–три особи у кожній позитивній категорії. Водночас виявлено підгрупу підопічних із проявами тривожності та зниженою соціальною активністю, що потребує посилення психологічного супроводу й розвитку груп взаємопідтримки. Практична цінність. Результати можуть бути використані для внутрішнього моніторингу якості послуг, корекції індивідуальних програм реабілітації, планування дозвілля та навчання персоналу. У межах екосоціального підходу та принципів зеленої соціальної роботи додатково акцентовано роль середовища проживання, доступу до зелених зон і природоорієнтованих активностей як ресурсу психосоціальної підтримки та підвищення автономності.