АНАЛІЗ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ ВРОДЖЕНОГО СИНДРОМУ КРАСНУХИ

Summary

Вроджений синдром краснухи (ВСК) залишається однією з провідних причин інфекційно-асоційованих вроджених вад розвитку, попри значний прогрес у вакцинації. Особливе клінічне значення мають офтальмологічні прояви, які часто визначають ступінь інвалідизації пацієнтів та якість їхнього життя. На основі аналізу літературних джерел встановлено, що вірус краснухи має виражену тропність до ембріональних тканин ока, особливо до кришталика, рогівки, райдужки, циліарного тіла та пігментного епітелію сітківки. Найбільш характерним і раннім проявом є вроджена катаракта, яка формується внаслідок цитопатичної дії вірусу в період активного ембріогенезу кришталика (2–11 тиждень гестації). Морфологічно для краснушної катаракти типовими є ретенція ядер у кришталикових волокнах, ділянки некрозу та порушення диференціації клітин, що розглядається як патогномонічна ознака інфекції.

Встановлено, що вірус може спричиняти вроджену глаукому, мікрофтальм, мегалокорнеа, а також структурні аномалії райдужки та циліарного тіла, включно з гіпоплазією дилататора зіниці, атрофією строми та вакуолізацією пігментного епітелію. Порушення формування кута передньої камери часто призводить до порушення відтоку внутрішньоочної рідини та розвитку вторинної глаукоми.

Ураження рогівки при ВСК є більш варіабельними та можуть проявлятися транзиторним набряком, ендотеліальною дисфункцією та змінами мембрани Десцемета, що іноді пов’язано з внутрішньоутробною гіпертензією. Крім того, описані зміни судинної оболонки та пігментного епітелію сітківки, які можуть призводити до стійких порушень зору.