СИНДРОМ ІНСУЛЬТНОГО СЕРЦЯ: КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ, ДІАГНОСТИКА ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ

Summary

Синдром інсультного серця є складним нейрокардіальним феноменом, що виникає у пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу і характеризується розвитком кардіальних порушень, зумовлених дисрегуляцією автономної нервової системи та гіперкатехоламінемією. До його проявів належать порушення ритму, підвищення рівня серцевих біомаркерів, транзиторна або стійка систолічна дисфункція, зміни ЕКГ, подібні до ішемії, а також розвиток стресіндукованої кардіоміопатії. Патофізіологічна основа синдрому полягає у порушенні взаємодії між центральною нервовою системою та серцем, що призводить до дисфункції симпатоадреналової системи, підвищення секреції катехоламінів, мікросудинної дисфункції та ушкодження кардіоміоцитів. Своєчасне розпізнавання синдрому є критично важливим, оскільки його наявність суттєво погіршує прогноз пацієнтів, підвищує ризик раптової серцевої смерті, повторного інсульту та серцевої недостатності. Діагностика включає аналіз ЕКГ, визначення тропонінів, ехокардіографію та моніторинг ритму, що дозволяє виявити характерні зміни та диференціювати їх від гострого коронарного синдрому. Лікування ґрунтується на корекції автономного дисбалансу, контролі артеріального тиску, застосуванні β-блокаторів, антиаритмічних засобів та методів профілактики тромбоемболічних ускладнень. Комплексний підхід із залученням мультидисциплінарної команди дає змогу знизити ризик ускладнень та покращити виживаність пацієнтів.